Допоки Ми Разом

Іноді в нашому метушливому житті відбуваються події, які примушують по-іншому поглянути на себе і тих, хто нас оточує, допомагають прислухатися до нових, покритих сірою пеленою повсякденності, сплячих десь у глибині душі, почуттів, які, мов глибокий ковток свіжого повітря, немов перший промінь світла, вриваються в нашу свідомість, залишаючи чудові незабутні враження.
Одна з таких чудових історій сталася з нашими головними героями у чудовому нічному Нью-Йорку. Молода художниця Брук, спізнившись на останній поїзд до Бостона, знайомиться на вокзалі з музикантом Ніком, який спостерігаючи за дівчиною, побачив, що вона поспіхом упустила телефон. Молода людина, бачачи, що дівчина опинилася у скрутному становищі, адже в неї напередодні вкрали сумочку з грошима та документами, пропонує їй свою допомогу, на що вона, злегка здивована такою настирливою наполегливістю хлопця, спершу відповідає відмовою. Але потім, зачарована добродушною простотою та чарівністю хлопця, розуміючи, що гіршого вже не буде, вона погоджується пройтися з ним. Він, вона, ніч, неспішна романтична прогулянка серед вогнів сплячого міста та душевні невимушені розмови на хвилюючі їхні теми – наші герої самі того не помітили, як між ними, зігріваючи душу хвилюючим теплом, трепетно ​​спалахнув ніжний вогник кохання. І тепер їм так багато треба сказати і багато в чому зізнатися, поки вони мають хоч трохи часу до ранку. Часу, перш ніж вони розлучаться.