Пікнік біля Висячої скелі

Найнезвичайніший фільм австралійця Пітера Віра, автора стрічок «Шоу Трумана» та «Товариство мертвих поетів», знятий за однойменним романом письменниці Джоан Ліндсей. "Що бачимо ми, що бачать у нас - є тільки сон і сон усередині іншого сну" - цією фразою з вірша Едгара По починається фільм. 1900 рік. У День Святого Валентина вихованкам жіночого інтернату дозволяють влаштувати пікнік біля Висячої скелі неподалік Мельбурна. Наслідуючи суворі норми поведінки, вони не знайомляться з протилежною статтю і дотримуються видимості пристойного життя, але таємно закохуються один в одного. У стінах пансіонату залишається лише Сара, покарана директрисою. Дівчатка та вчителька математики, сувора місіс Макгро, не звертають уваги на дивні знаки, які супроводжують їх дорогою до скелі. Одночасно годинник вчительки зупиняється і дівчатка просто розчиняються в цьому спекотному дні, не залишивши жодних зачіпок. Як вони зникли, куди провалилися, які аномалії панують біля Висячої скелі – відповіді на ці питання кінознавці не знають досі.